Вперше з числами ми знайомимось ще будучи дітьми. У школі нас навчають, що першою «літерою» в «математичному алфавіті» є 1, а далі 2, 3, 4… Ми вчимо цифри, які представляють натуральні числа, за допомогою яких ми можемо лічити предмети. Скільки яблук у кошику? Скільки книг на полиці? А що ж таке «нуль»? І чи справді це дірка від бублика? 🍩
Як відомо, стародавні греки та римляни славились неабияким розвитком науки, зокрема і математики. Вони вміли порахувати яблука в кошику, але не мали зовсім ніякого уявлення, скільки яблук знаходиться у пустому кошику.
Нуль означає пустоту та описує відсутність чогось. Вперше з цим символом ми зустрічаємось у племені Майя, яке населяло сучасні території Мексики. Пізніше астроном Птоломей, надихнувшись досягненнями вавилонців, у своїх рукописах використовує символ, який дуже нагадує сьогоднішній нуль. 700 років до нашої ери вавилонці використовували нуль, щоб розрізняти числа наприклад 12 та 102. У цьому значенні нуль має скоріше функцію подібну до функції коми у реченні. Змінюючи положення коми, змінюється і зміст речення.
Нуль в значенні числа вперше використав індійський математик Брахмагупта (7 століття н.е.). Він запровадив і деякі правила використання цього знаку. Наприклад, сума додатнього числа з нулем буде теж саме число додатнє.
Індійсько-арабську чисельну систему (арабські числа) представив Європі Леонардо з Пізи (більш відомий як Фібоначчі) у своєму трактаті Liber Abaci (книга розрахунків) публікованому у 1202 році.
Нуль приніс як багато вигід для математичного світу, так і багато запитань. Множення та додавання були цілком зрозумілими. А які проблеми виникли з операціями ділення та віднімання ви дізнаєтесь зовсім скоро ☺️
